14.11. - 11.12.2024
24.10. - 13.11.2024
Щоб мистецтво більш-менш об’єктивно оцінити, воно має відстоятися. Історія мистецтв доводить, що для цього потрібні десятиліття, а іноді й століття. Оцінювати доробок сучасників – справа невдячна. Завдання сучасників – нагромаджувати і зберігати твори сучасників. Майбутнє обере серед авторів і творів те, що згодом увійде до мистецького канону.
Від дискусій про створення простору, де б презентувалося мистецтво Івано-Франківська в усіх його проявах, а також «загострювало увагу на основних проблемах розвитку мистецтва в контексті сучасних світових тенденцій» відбувається перехід до практичного втілення задекларованих намірів через організацію експозиції виставки-ретроспективи творів у Музеї мистецтв Прикарпаття.
4 - 22.10.2024
Микола Качур – відомий івано-франківський художник, член Національної спілки художників України, талановите мистецтво якого відоме далеко за межами нашого краю, місця, де розвинувся нестримний потяг автора до образотворення, краю, краса якого полонила вразливу душу та спонукала митця у ранній період творчості віддатися пейзажній тематиці.
2 - 10.10.2024
Юрій Пацан – відомий український живописець, Заслужений художник України, лауреат міжнародної мистецької премії імені С. Васильківського та премії імені М. Островського.
Музей мистецтв Прикарпаття представляє мистецький проєкт відомого українського митця Стаса Жалобнюка «Випромінювання». Це масштабний всеукраїнський проєкт, з яким автор мандрує містами України: від Одеси до Хмельницького, Вінниці, Тернополя, Львова, а тепер Івано-Франківська. Цей проєкт є логічним продовженням попередніх проєктів митця, які визріли під час повномасштабного вторгнення росіян і спрямовані на фіксацію тих подій, які зараз відбуваються в Україні й з українцями. Автор говорить про війну, яка триває. Він акцентує на тому, що це не тільки війна за території чи ресурси – це насамперед війна екзистенційна, війна за цінності, історію, наративи. Історія війни, яку розповідає Стас Жалобнюк, нерозривно пов’язана з його рідним містом Одесою та Чорним морем. Митець прагне зруйнувати постколоніальні наративи, нагадуючи, що Одеса – це Коцюбіїв, заснований в той час, коли російської імперії ще не існувало.
У своїх роботах Стас Жалобнюк передає свій настрій, психологічний стан під час війни, який нашаровується на власні трагедії і життєвий досвід автора. Для нього акт творення виступає як похід до психотерапевта, якому можна висловити все глибоко заховане, наболіле й несказане, пропрацьовуючи власні травми, а разом з тим і колективні травми свого народу. Проте кожен глядач може стати співтворцем розказаних автором історій і побачити щось своє, виходячи із власного життєвого досвіду, історії своєї родини й проживання цієї війни.
«Випромінювання» – це живий проєкт, який в кожному просторі, де будується експозиція, звучить по-іншому, доповнюючись новими історіями та наративами. Стас Жалобнюк прагне адаптувати його під кожен експозиційний простір, поєднавши їх в одне ціле. Завдяки цьому і цей простір, і сам проєкт набувають додаткових сенсів, яких до того не мали. Проєкт вбирає в себе історію будівлі, в якій він представлений, і міста, в якому ця будівля знаходиться. Зазвичай це доволі трагічна і дуже болісна історія, яка пов’язана із російською агресією та окупацією України. Про деякі події хотілося б назавжди забути, але їх необхідно відрефлектувати для того, щоб українська нація змогла рухатися вперед. І Стас Жалобнюк намагається це зробити за допомогою своєї творчості.
В Музеї мистецтв Прикарпаття митець представляє три серії робіт: «Садочок мого діда Сави, рік 1947», «Е95», «Випромінювання». Автор прагне показати цю війну, але також і ті події, які передували цьому її етапу, наголошуючи, що війна почалася не у 2022 і не у 2014 році, а набагато раніше і була спрямована на знищення української нації. Стас Жалобнюк веде мову про сучасний етноцид українців, розповідаючи в книзі «Увага! Повітряна тривога» за допомогою графічних малюнків та фотографій свою історію в умовах повітряних тривог і відбоїв, що чергуються, та періодичних прильотів. Ця історія перегукується з історіями всіх українців, які живуть в умовах війни. Далі автор говорить про елітоцид, коли окупанти методично знищували місцеву еліту і навіть останки її представників. Митець оповідає про це, перетворивши крипту колишнього костелу, в якому знаходиться Музей мистецтв Прикарпаття, на один з артоб’єктів свого проєкту. Колись ця крипта була місцем останнього спочинку засновника міста і фундатора храму Андрія Потоцького та його родини, а в радянські часи костел став жертвою окупаційної влади, яка сплюндрувала його інтер’єр і поховання. За допомогою композиції «Садочок мого діда Сави, рік 1947» Стас Жалобнюк, вшановуючи пам'ять свого діда, веде мову про лінгвоцид, який був спрямований на людей, що розмовляли українською мовою. Для митця це знаки трьох трагедій, пов’язаних між собою як складові однієї війни, яка триває століттями.
Серія «Е95» розповідає про сучасну війну через призму траси, що пролягає від Стамбулу через територію України до росії. Якщо в перших творах на цю тему Стас Жалобнюк зображає автомобілі, які рухаються по трасі, виражаючи надію на відновлення комунікації, то в останніх вже немає ані руху, ані надії.
У серії «Випромінювання» митець акцентує на тому, що будь-хто живий в Україні знаходиться під прицілом і є потенційною ціллю росіян, знаходячись в постійній небезпеці.
Для Стаса Жалобнюка важливо, щоб сучасна російсько-українська війна була зафіксована і правдиво відображена в мистецьких творах. Він прагне, щоб його роботи залишилися в українських музеях як свідчення цієї епохи для сучасників і майбутніх поколінь. Автор називає свій проєкт пропагандою, хоча, на нашу думку, варто було б означити його як прагнення поглянути правді у вічі широко розплющеними очима, не відвертаючись і не шукаючи компромісів ані з собою, ані з оточуючими.
Проєкт реалізовано у співпраці з Одеським національним художнім музеєм.
Виставка триватиме з 8 серпня до 10 вересня 2024 р.
