21.10. - 20.11.2025

Життєва і творча доля Галини Аронець-Бегар (10.09.1945 – 16.01.1987) є прикладом великого бажання навчатися й добиватися працею своєї мети.

Великий вплив на неї мали роботи майстрів різьби по дереву, розмальовані керамічні миски, які вона побачила в музею Івано-Франківська. У формуванні світогляду допомогли розповіді художників про митців Прикарпаття. Бачене й почуте сприяло тому, що вона почала сама малювати, і згодом поступила навчатися до Косівського училища прикладного мистецтва. Вже на першому курсі взяла участь своєю роботою «Декоративна квітка», розпис на папері гуашшю, у виставці робіт студентів і була відзначена книжкою про художника. Проте через сімейні обставини була змушена залишити навчання. Але мрія стати митцем не покидала її. Саме на 1970–80-ті роки припадає розквіт її таланту. Вона багато малює на папері гуашшю і аквареллю квіткових розписів, серед них панно «Впали», 1976 р., «Звір «Буркун». Окрім того, починає вишивати в техніці низинка. Це були рушники, наприклад «Виноград», 1975 р. Їхнім узорам притаманна чіткість форм, геометричність, складна техніка вишивання давала виробу строгості, а колір – яскравості й святковості.

Її творчий доробок чималий – квіткові розписи на папері, рушники, вишивані доріжки стали основою рекомендації Г. Аронець-Бегар на звання Народний майстер України.

Квіткові розписи на папері Г. Аронець-Бегар експонувалися на художніх виставках в Івано-Франківську, Львові, Києві, Запоріжжі.

Зберігаються в Музеї мистецтв Прикарпаття, Івано-Франківському краєзнавчому музеї, Тлумацькому музеї народного мистецтва (Івано-Франківська область), Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького.