Микола Качур – відомий івано-франківський художник, член Національної спілки художників України, талановите мистецтво якого відоме далеко за межами нашого краю, місця, де розвинувся нестримний потяг автора до образотворення, краю, краса якого полонила вразливу душу та спонукала митця у ранній період творчості віддатися пейзажній тематиці.
Юрій Пацан – відомий український живописець, Заслужений художник України, лауреат міжнародної мистецької премії імені С. Васильківського та премії імені М. Островського.
Музей мистецтв Прикарпаття представляє мистецький проєкт відомого українського митця Стаса Жалобнюка «Випромінювання». Це масштабний всеукраїнський проєкт, з яким автор мандрує містами України: від Одеси до Хмельницького, Вінниці, Тернополя, Львова, а тепер Івано-Франківська. Цей проєкт є логічним продовженням попередніх проєктів митця, які визріли під час повномасштабного вторгнення росіян і спрямовані на фіксацію тих подій, які зараз відбуваються в Україні й з українцями. Автор говорить про війну, яка триває. Він акцентує на тому, що це не тільки війна за території чи ресурси – це насамперед війна екзистенційна, війна за цінності, історію, наративи. Історія війни, яку розповідає Стас Жалобнюк, нерозривно пов’язана з його рідним містом Одесою та Чорним морем. Митець прагне зруйнувати постколоніальні наративи, нагадуючи, що Одеса – це Коцюбіїв, заснований в той час, коли російської імперії ще не існувало.
У своїх роботах Стас Жалобнюк передає свій настрій, психологічний стан під час війни, який нашаровується на власні трагедії і життєвий досвід автора. Для нього акт творення виступає як похід до психотерапевта, якому можна висловити все глибоко заховане, наболіле й несказане, пропрацьовуючи власні травми, а разом з тим і колективні травми свого народу. Проте кожен глядач може стати співтворцем розказаних автором історій і побачити щось своє, виходячи із власного життєвого досвіду, історії своєї родини й проживання цієї війни.
«Випромінювання» – це живий проєкт, який в кожному просторі, де будується експозиція, звучить по-іншому, доповнюючись новими історіями та наративами. Стас Жалобнюк прагне адаптувати його під кожен експозиційний простір, поєднавши їх в одне ціле. Завдяки цьому і цей простір, і сам проєкт набувають додаткових сенсів, яких до того не мали. Проєкт вбирає в себе історію будівлі, в якій він представлений, і міста, в якому ця будівля знаходиться. Зазвичай це доволі трагічна і дуже болісна історія, яка пов’язана із російською агресією та окупацією України. Про деякі події хотілося б назавжди забути, але їх необхідно відрефлектувати для того, щоб українська нація змогла рухатися вперед. І Стас Жалобнюк намагається це зробити за допомогою своєї творчості.
В Музеї мистецтв Прикарпаття митець представляє три серії робіт: «Садочок мого діда Сави, рік 1947», «Е95», «Випромінювання». Автор прагне показати цю війну, але також і ті події, які передували цьому її етапу, наголошуючи, що війна почалася не у 2022 і не у 2014 році, а набагато раніше і була спрямована на знищення української нації. Стас Жалобнюк веде мову про сучасний етноцид українців, розповідаючи в книзі «Увага! Повітряна тривога» за допомогою графічних малюнків та фотографій свою історію в умовах повітряних тривог і відбоїв, що чергуються, та періодичних прильотів. Ця історія перегукується з історіями всіх українців, які живуть в умовах війни. Далі автор говорить про елітоцид, коли окупанти методично знищували місцеву еліту і навіть останки її представників. Митець оповідає про це, перетворивши крипту колишнього костелу, в якому знаходиться Музей мистецтв Прикарпаття, на один з артоб’єктів свого проєкту. Колись ця крипта була місцем останнього спочинку засновника міста і фундатора храму Андрія Потоцького та його родини, а в радянські часи костел став жертвою окупаційної влади, яка сплюндрувала його інтер’єр і поховання. За допомогою композиції «Садочок мого діда Сави, рік 1947» Стас Жалобнюк, вшановуючи пам'ять свого діда, веде мову про лінгвоцид, який був спрямований на людей, що розмовляли українською мовою. Для митця це знаки трьох трагедій, пов’язаних між собою як складові однієї війни, яка триває століттями.
Серія «Е95» розповідає про сучасну війну через призму траси, що пролягає від Стамбулу через територію України до росії. Якщо в перших творах на цю тему Стас Жалобнюк зображає автомобілі, які рухаються по трасі, виражаючи надію на відновлення комунікації, то в останніх вже немає ані руху, ані надії.
У серії «Випромінювання» митець акцентує на тому, що будь-хто живий в Україні знаходиться під прицілом і є потенційною ціллю росіян, знаходячись в постійній небезпеці.
Для Стаса Жалобнюка важливо, щоб сучасна російсько-українська війна була зафіксована і правдиво відображена в мистецьких творах. Він прагне, щоб його роботи залишилися в українських музеях як свідчення цієї епохи для сучасників і майбутніх поколінь. Автор називає свій проєкт пропагандою, хоча, на нашу думку, варто було б означити його як прагнення поглянути правді у вічі широко розплющеними очима, не відвертаючись і не шукаючи компромісів ані з собою, ані з оточуючими.
Проєкт реалізовано у співпраці з Одеським національним художнім музеєм.
Виставка триватиме з 8 серпня до 10 вересня 2024 р.
На стриху. 2018
РЕЧІ І КВІТИ
Виставка живописних творів «Речі і квіти» франківської мисткині є восьмою персональною та першою в експозиційному просторі Музею мистецтв Прикарпаття. Ім’я художниці є відомим у культурно-мистецькому середовищі міста. Виразний живописний метод, котрий активно виринає з композиційної канви кожного із творів С. Хміль, дає можливість безпомилкового встановлення їх авторства. Емоційна складова представлених в експозиційній залі робіт закладена у чистих барвах численних відтінків, що лежать в основі кольорової палітри. А ще в імпресіоністичній легкості тла її композицій, а, найголовніше, у «незвично» трактованих звичних для всіх предметах побуту, кожен з яких живе у форматі картин своїм життям, відомим лише Світлані. Будучи і фантастичними, і реалістичними водночас, сюжети творів С. Хміль завжди сповнені символічних підтекстів, які пропонує розгадати глядачу художниця.
Реалізуючи власне покликання, С. Хміль стала студенткою художньо-графічного факультету, який завершила у 1995 році. Глибокий внутрішній світ, людська доброта С. Хміль, поєднані з професіоналізмом, є тим невичерпним джерелом, з якого можуть втамовувати спрагу численні студенти Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, де мисткиня, працюючи на посаді старшого викладача кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації, прагне передати власні знання та досвід. Багатий творчий доробок С. Хміль у галузі малярства, книжкової та станкової графіки став запорукою її членства у Національній спілці художників України. Авторка експонованих творів – учасниця регіональних, всеукраїнських, міжнародних виставок та пленерів; хист до мистецтвознавчого аналізу допоміг їй також в організації та кураторстві кількох художніх виставок митців краю.
Головний зберігач фондів ММП В. Доскалюк.
Серпневі. 2015
Соняхи. 2018
Гербарій вересня. 2018
Дикі грушечки. 2019
Натюрморт з капітеллю. 2015
Грушки і трави. 2018
Пророк
Прес-реліз
«Пастель – одна з обраних технік, у якій працює Богдан Губаль. Багато експериментує з кольором тла і колірними підкладками. Сухий матеріал крейда – міниться, блищить, створює враження глибини, чи навіть прориває простір, але техніка – ніщо, порівняно з духом, що наповнює твори митця».
Кандидат мистецтвознавства, доцент Надія Бабій
Губаль Богдан Іванович народився 18 січня 1952 р. в селі Хащовані Сколівського району Львівської області.
У 1971 році закінчив Львівськe училище прикладного мистецтва ім. І. Труша, відділ художньої кераміки (викладачі: Т. М. Драган, С. І. Костирко). З 1973 по 1978 рр. навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва – тепер Львівська академія мистецтв (викладачі: М. В. Курилич, В. А. Овсійчук, М. Д. Вендзилович, М. І. Яців).
Дипломна робота «Проект Татарського академічного театру ім. Г. Камала» удостоєна премією і золотою медаллю на Всесоюзній виставці студентських робіт у Ленінграді та Києві.
Працює в художньому текстилі, дизайні інтер'єру, акварелі, пастелі, графічного дизайну. Автор раціоналізаторських винаходів у галузі дизайну інтер’єру, меблів та розпису тканини (24 авторські права і патенти).
З 1979 р. бере участь в обласних, зональних, республіканських, всесоюзних та міжнародних виставках, автор 50-ти персональних виставок у різних містах України і за кордоном. Творчість Б. Губаля відзначено у альбомі «200 ІМЕН. Декоративне мистецтво кінця ХХ століття».
1990 р. – член Національної спілки художників України.
Працює професором кафедри дизайну, історії і теорії мистецтва Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
2002 р. – акредитований член Української академії архітектури.
2007 р.– нагороджений медаллю «За подвижництво в культурі Прикарпаття».
За твори нагороджений багатьма преміями: премія імені Василя Стефаника, премія імені Івана Вагилевича, премія імені Ярослава Лукавецького та премія імені Іллі Рєпіна. 2001 рік – за вагомий особистий внесок у розвиток культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки удостоєний почесного звання «Заслужений діяч мистецтв України».
Твори Богдана Губаля зберігаються в музеях Івано-Франківська, Казані, Львова, Меджибожа, Хмельницького, Дрогобича, Рівного, Переяслав-Хмельницького, Полтави, Києва, Харкова, Вінніпеґа, Торонто та в приватних колекціях Німеччини, Австралії, Австрії, Великобританії, Ізраїля, Канади, Татарстану, Південної Кореї, Польщі, Росії, США, Хорватії, Чехії, Угорщини, Фінляндії, Франції. Творче кредо: «Вічний рух і одна мить».
На виставці експонується 61 твір в техніці пастель за період 2012-2021 рр. Виставка побудована з двох блоків: пейзаж (пленер) та асоціації і трансформації.
Мені приснився сон
Морозний день
Шелест осені
Зимовий день
Зв'язок
Ноктюрн
Відлига