11.07. - 12.08.2025

Проєкт «ОЙКУМЕНА Ірини ОЛЬШАНСЬКОЇ: будуючи сенси» вияскравлює один із помітних сегментів культурно-мистецького середовища Стрия другої половини ХХ століття, що формувався на ідеї актуалізації, активної імплементації традицій народного мистецтва у щоденний побут і моду, концепції мережування ентузіастів, розвивав ідеї національно свідомого жіночого руху, започатковані у 1884 році Наталією Кобринською.

Центральною особистістю, навколо якої розгортається проєкт, стала заслужена майстриня народної творчості, громадська та мистецька діячка, колекціонерка та вишивальниця Ірина Ольшанська (20.06.1913 – 06.06.1997).

Візуальна частина культурно-мистецького проєкту різноманітна та барвиста. На виставці експоновано унікальну колекцію автентичних зразків вишивки кінця ХІХ – початку ХХ ст. з різних етнографічних районів України: Бойківщини, Гуцульщини, Покуття, Поділля, Буковини, Середнього Подніпров’я, представлено авторські вишивані твори Ірини Ольшанської. Експоновано живописні та графічні роботи Петра Обаля, Остапа Оброци, декоративну різьбу Осипа Величка. Уперше для публічного огляду запропоновано оригінальні акварелі Олени Кульчицької, етюди Антона Манастирського та Михайлини Стефанович-Ольшанської. Загальний уклад виставки доповнює колекція традиційної кераміки, в якій представлено твори Павлини Цвілик та Івана Рйопки.

Інформаційна частина проєкту зосереджена на особистостях, які сприяли формуванню активної світоглядної позиції Ірини Ольшанської. А це передусім митрополит Андрей Шептицький, який вплинув на вибір її життєвого шляху. Ірина Ольшанська розвивалась у колі гімназійних товаришок, які згодом виразно проявили себе в українському мистецтві та громадському житті, зокрема Віри Свєнціцької, Катрусі Зарицької, Стефанії Кульчицької, Галини Захарясевич, Наталії Якимчук, Стефанії Тис-Фур.

Домінантна частина проєкту виявляє свідомі вектори діяльності Ірини Ольшанської, які полягали у виборі та формуванні кола однодумців, що окреслило неповторне культурно-мистецьке середовище Стрия післявоєнного часу. Зокрема, йдеться про витворення ядра ентузіастів українського мистецтва – процес, що засвідчив здатність як професійних митців, так і аматорів об’єднатися навколо ідеї патріотизму. Етнографія та народна творчість стали доступними шляхами пропаганди національної ідеї в радянських реаліях і під тиском тоталітарної машини.

Експозиція знайомить з історією Клубу вишивальниць, який діяв під керівництвом Ірини Ольшанської, та частково висвітлює працю літературно-мистецького об’єднання «Хвилі Стрия», створеного у 1964 році за зразком легендарних «КТМ» у Києві та Львові. Усвідомлюючи цінність побудови горизонтальних зв’язків й ефективність мережування, Ірина Ольшанська сприяла формуванню осередків ентузіастів народної творчості у Луцьку, в Новому Роздолі, у Бережанах, у Дрогобичі. Вона активно співпрацювала зі знаковими майстринями: Г. Цибульовою з Київщини, І. Дундою та М. Балаж зі Закарпаття, Г. Герасимович із Косова, П. Клим із Виженки, О. Гасюк із Вижниці, Д. Пожоджуком із Космача, П. Березовською з Клембівки, Н. Горлицькою, З. Магеровською, М. Тимощук, І. Сендзюк, М. Чорною з Луцька.

Неординарним аспектом проєкту є висвітлення принципів творення домашнього музею за часів радянської тоталітарної дійсності. Розкрито обмін етнографічними та науковими матеріалами з П. Арсеничем, Г. Дем’яном, І. Гончаром, Г. Скрипник, Д. Фіґолем, М. Фіґолем, К. Шамекою. У співпраці з Р. Захарчук-Чугай, Є. Дзядик, О. Возницею, О. Боднар, М. Селівачовим, Т. Карою-Васильєвою, Я. Заневчик, М. Біласом, М. Калиняк, О. Стахурською тривала розробка основ науково-методичного опрацювання пам’яток народної культури. Знайдені й описані артефакти було впроваджено в дослідницькі праці авторитетних науковців, опубліковано, долучено до надбань української мистецтвознавчої науки.

Співпрацюючи з ентузіастами українського народного мистецтва, краєзнавцями, музейниками, Ірина Ольшанська доклалася до формування збірок багатьох музеїв, серед яких Львівський музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України, Музей Тараса Шевченка в Каневі, Художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької у Львові, Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі», Бережанський краєзнавчий музей, Стрийський краєзнавчий музей «Верховина», Історико-архітектурний заповідник «Манявський Скит», Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» в Києві тощо. Особисті контакти родини Ольшанських, їхній високий авторитет, аристократизм духу об’єднували і підсилювали структури громадянського суспільства, незважаючи на кордони. Щедрий взаємний обмін між приватними ініціативами та громадськими активістами, який підтримувала Ірина Ольшанська, сприяв популяризації українського мистецтва у світі, зокрема в Австралії, Америці, Аргентині, Бразилії та Польщі.

Виставку сформовано з предметів приватної колекції Ірини Ольшанської та Володимира Стасенка.

Автор і куратор проекту: Володимир СТАСЕНКО

Організатори: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, Художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької, Асоціація львівських митців

Координаторка: Любов КОСТЬ

Наукові консультанти: Галина СТЕЛЬМАЩУК, Михайло СЕЛІВАЧОВ, Любава СОБУЦЬКА, Зіновія ХАНАС

Проєкт реалізовано за підтримки: Західного регіонального центру Національної академії мистецтв України, Львівської національної академії мистецтв, Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ, Львівського регіонального відділення Спілки дизайнерів України, Музею мистецтв Прикарпаття, Закарпатського музею народної архітектури та побуту, Стрийського краєзнавчого музею «Верховина».