(0342) 77-65-11 | (0342) 53-00-39 | artmuseum_if [равлик] ukr.net | А. Шептицького 8, м. Івано-Франківськ

Виставка Відреставрованих Творів

Останнім часом все гучніше лунають дискусії щодо ролі музеїв в сучасному світі, методів роботи та завдань, покладених на його співробітників. Одним із пріоритетних для себе завдань Музей мистецтв Прикарпаття вважає реставрацію творів мистецтва. Свого часу музей став притулком «волаючих по допомогу» ікон, що потрапили із складів «культового майна», отримав у спадок значну кількість понівеченої часом, а здебільшого людською недбалістю та незрозумілою жорстокою ненавистю культової скульптури. Реставрація – процес складний, що потребує високої фахової підготовки, тривалий та дороговартісний. В Музеї мистецтв Прикарпаття активно ведеться робота з реставрації за державний рахунок та власним коштом установи. В експозиції представлено дванадцять творів живопису, іконопису, скульптури, відреставрованих таким чином впродовж року, що минає. В процес роботи були задіяні завідувач сектору реставрації Зеновій Крок, художник-реставратор Віталія Жолобак та фахівці ЛФ ННДРЦУ. Незважаючи на активну роботу по збереженню культурної спадщини, у фондах музею зберігається ще чимало творів, що «чекають» на свого благодійника. З досвіду багаторічної роботи з’являється глибоке переконання, що тільки через тісну співпрацю між науковими працівниками музею, реставраційними майстернями, місцевими органами влади, окремими меценатами можна знайти ефективний шлях до порятунку музейних пам’яток. Лише тоді, коли ми всі разом об’єднаємо зусилля й донесемо до свідомості високих можновладців та громадськості усвідомлення того, що збереження та безпека культурних надбань є невід’ємною частиною безпеки самої держави, нам вдасться донести до нащадків безцінні скарби нашої культури. Адже без минулого немає майбутнього.

Мої мантри. (Витинанка)

Виставка творів Христини Дувірак «Мої мантри» (Витинанка)

     На виставці представлено біля 45-ти творів, серед яких два твори з фонду збірки Музею мистецтв Прикарпаття.

    Майстриня добре відома своїми творами. Це 4 персональна виставка Христини Дувірак, яку вона експонує в музеї.

      Христина Дувірак закінчила Косівський технікум народних промислів, а пізніше Львівський державний інститут прикладного та декоративного  мистецтва. Працювала  в художньому фонді м. Івано-Франківська (Монументальний цех). З 1995 року працює на освітянській ниві – вчитель образотворчого мистецтва та художньої культури.

      Особливе захоплення художниці – це витинанка. Х.Дувірак фаховий митець, що чудово  володіє тонкощами композиції, ритмом, символікою, має розвинену фантазію, віртуозно володіє ножицями, інколи поєднує живопис з витинанкою. Особливо заслуговують на увагу – це складні сюжетні композиції, які виконанні філігранно.

      Тематика творів – народні герої, народні звичаї. Сакральна архітектура (Закарпаття, Львівщини, Івано-Франківщини), з яких більшості вже немає. А ще художниця цікавиться давньою історією та природою свого краю.На виставці представлені портрети відомих художників : Йосипа Сорахтея,  Опанаса Заливахи, Модеста Сосенка.

    Христина Дувірак займається ще громадською діяльністю. Є членом громадською організації «Бойківщина». Приймає участь у виставках, конгресах та фестивалях цієї громади.

     Крім цього Христина Довірак цікавиться абстрактних мистецтвом, тому і вирішила спробувати себе у ньому, брала участь у виставці «Жінки-художниці – абстракціоністки».

      Твори художниці зберігаються в приватних колекціях України та за кордоном.

Радість Великодня. 2020. 

Ліна Костенко. 2020.

Чари ночі Івана Купала. 2020.

Модест Сосенко. Втрати. 2020.

Марічка. 2018.

Іванко. 2018.

Спомин про О. Сорохтея. 2018.

 

 

 

Писанкарство

Писанка - це один з елементів обрядової традиції Великодня. З нагоди цього великого свята Музей мистецтв Прикарпаття щорічно проводить майстер-класи з писанкарства.  Ми запалюємо свічки і запрошуємо  Вас приєднатися до цього сакрального дійства, під час якого у Вас буде можливість створити свою власну писанку! На майстер-класі з писанкарства ви почуєте про  символіку та історіїю виникнення писанок.

Як проходить майстер-клас з писанкарства?

 

Писанкарство цікаве не тільки тим, що має довгу й цікаву історію, це ще й дуже захоплюючий багатоетапний процес:

 

1.    Спочатку Вам запропонують вибрати орнамент, який ви  хотіли б зобразити;

2.    Потім Ви нанесете візерунок на яйце олівцем;

3.    Після цього наведете певні елементи гарячим воском за допомогою писачка. Коли Ви опустите яйце в барвник і продовжите роботу, ці елементи залишаться білого кольору. І так з кожним наступним шаром.

 

 

Цей процес буде цікавий і дорослим, і дітям, а готова писанка стане прекрасним подарунком близькій людині або красивою  прикрасою святкового столу. 

Крім особливого інструменту для писанок – писачка,  яйце фарбується за допомогою воску та спеціальних анілінових фарб. На майстер-класі в музеї все це буде у Вашому розпорядженні. Ви будете мати можливість випробувати себе в різних техніках розпису писанок і вибрати ту, яка найбільше до душі.

Тільки уявіть: справжня українська писанка, яку Ви покладете в святковий кошик, буде створена вашими власними руками! Ви зможете особисто долучитися до збереження українських звичаїв і традицій, а головне - навчити цьому дітей. Тому вибирайте зручний час, беріть з собою всю сім'ю і приходьте до нас на майстер-клас з писанкарсва!

 

Ми можемо приїхати до Вас в офіс з усім необхідним для розпису писанок і провести корпоративний майстер-клас. Напередодні Великодня навіть дорослі починають вірити в диво і згадують традиції. Немає нічого кращого для створення святкового настрою, ніж  майстер-клас з писанкарства!

 

Виставки творів Георгія та Данила Нарбутів

Присвячена 30-річчю проголошення Незалежності України виставка презентує твори двох Нарбутів, Георгія та Данила, батька і сина, що зберігаються у фондовій збірці Музею мистецтв Прикарпаття. Кожен з авторів пройшов особистий непростий життєвий шлях, виробивши свій мистецький почерк, залишивши власні творчі напрацювання як згадку про себе для нащадків.

          Окрасою фондової колекції графіки ММП є експонований на виставці аркуш з оригінальним рисунком літери «А» «Української абетки» 1917 року, яка стала першим масштабним твором Георгія Нарбута (1886 – 1920), в якому він виразно виявив власну національну ідентичність, до якої йшов тривалий час, творчо працюючи у Петербурзі (1906 – 1917). Впродовж десяти років він долав складний шлях національного самоусвідомлення; його цікавила етнографія, козацька старовина, і, як результат – переїзд до Києва. Саме у Києві книжковий ілюстратор Г. Нарбут перетворився на універсального графіка з виразним власним стилем. Митець високо цінував свої композиції до «Абетки» 1917 року, оскільки обрав їх для презентації  власної творчості на виставці з нагоди відкриття Української академії мистецтв 22 листопада 1917 року, до створення якої долучився і де обіймав посади професора, а згодом і ректора. За життя художника були видані лише пробні відбитки (крім літери «А»), тимчасом як сама «Українська абетка» друком вийшла у 1921 році, вже після його  передчасної  смерті.   Г. Нарбут став творцем  державної  символіки Української Народної Республіки, її атрибутів: герба, печатки; його сміливо можна вважати батьком перших українських грошей, марок, цінних паперів. Його творчий шлях означений також значною кількістю ілюстрацій до байок, гербовників. До низки представлених на виставці творів, які засвідчують непересічний талант графіка, належать також оригінальні композиції «Таха Бульбаха» –  ілюстрація до дитячої книжки «Царство іграшок Дікса», силуети батьків та дітей художника.        

З любов’ю до України пройшов по життю син Георгія Нарбута – Данило. Нарбут (1916 – 1998), відомий театральний декоратор, живописець, заслужений художник (1990), народний художник (1994) України, лауреат Державної премії України  ім. Т. Шевченка (1996),  ставши   відданим  суспільно-естетичним ідеалам свого батька. Все його життя було тісно переплетене з історичними подіями, які відбувались в Україні. У 1936 році був репресований за антирадянську діяльність; провів два роки у виправних таборах посиленого режиму з подальшою висилкою і забороною жити в Києві, воював на фінському фронті. А далі була творча праця художником-декоратором у багатьох театрах  України: Коломиї, Ковеля, Луганська, Чернівців, Івано-Франківська. З 1965 року став головним художником Черкаського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, куди привніс високу національну образотворчу ідею. Як декоратор оформив понад 250 вистав. Своїм нащадкам митець залишив роботи, присвячені історії Київської Русі, життю волелюбного козацтва, природі України, полотна на теми українських свят і обрядів, народного побуту та історичних героїв. Про це переконливо свідчить тематика  творів Д. Нарбута («Золоті ворота в Києві. 1037 р.», «Капище. Перун», «Скоморохи», «Стояло городище», «Олекса Довбуш», два варіанти «Лісової пісні», що, зважаючи на написи зі звороту, були ескізами до театральних вистав у Чернівцях, графічний твір «Тополя»), які зберігає ММП та пропонує для перегляду відвідувачам з нагоди ювілейної виставки.  

Поодинокі твори Нарбутів, що входять до зібрання ММП, в минулому вже були експонованими, проте всі роботи, якими володіє музей, є презентованими вперше.    

 

Лист абетки "А". 1917. Папір, туш, перо. 

Георгій Нарбут

Репродукція Марок (Шагів). 1918. Папір, друк.

Георгій Нарбут

Репродукція Банкноти Номіналом 100 Грн. ("Горпинка"). 1918. Папір, друк.

Георгій Нарбут

Репродукція Проекту Державного Герба.  1918. Папір, друк.

Георгій Нарбут

Силуети Дітей Художника (Марини Та Данила. 1917. Папір, туш, перо.

Георгій Нарбут

 

Олекса Довбуш. 1963. Картон, темпера.

Данило Нарбут

  

Скоморохи. 1979. Полотно, темпера

 Данило Нарбут

         

Стояло городище. 1979. Полотно, темпера.

 Данило Нарбут

Лісова пісня. Весна. 1960. Полотно, олія.

 Данило Нарбут

Лісова пісня. Літо. 1960. Полотно, олія.

 Данило Нарбут

Богдан Губаль. пастель

Пророк

Прес-реліз

   «Пастель – одна з обраних технік, у якій працює Богдан Губаль. Багато експериментує з кольором тла і колірними підкладками. Сухий матеріал крейда – міниться, блищить, створює враження глибини, чи навіть прориває простір, але техніка – ніщо, порівняно з духом, що наповнює твори митця».                                                      

                   Кандидат мистецтвознавства, доцент  Надія Бабій

    Губаль Богдан Іванович народився 18 січня 1952 р. в селі Хащовані Сколівського району Львівської області.

У 1971 році закінчив Львівськe училище прикладного мистецтва ім. І. Труша, відділ художньої кераміки (викладачі: Т. М. Драган, С. І. Костирко). З 1973 по 1978 рр. навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва – тепер Львівська академія мистецтв (викладачі: М. В. Курилич, В. А. Овсійчук, М. Д. Вендзилович, М. І. Яців).

Дипломна робота «Проект Татарського академічного театру ім. Г. Камала»  удостоєна премією і золотою медаллю на Всесоюзній виставці студентських робіт у Ленінграді та Києві.

Працює в художньому текстилі, дизайні інтер'єру, акварелі, пастелі, графічного дизайну. Автор раціоналізаторських винаходів у галузі дизайну інтер’єру, меблів та розпису тканини  (24 авторські права і патенти).

З 1979 р. бере участь в обласних, зональних, республіканських, всесоюзних та міжнародних виставках, автор 50-ти персональних виставок у різних містах України і за кордоном. Творчість Б. Губаля відзначено у альбомі «200 ІМЕН. Декоративне мистецтво кінця ХХ століття».

1990 р. – член Національної спілки художників України.

Працює професором кафедри дизайну, історії і теорії мистецтва Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

2002 р. –  акредитований член Української академії архітектури.

2007 р.– нагороджений медаллю «За подвижництво в культурі Прикарпаття».

За твори нагороджений багатьма преміями: премія імені Василя Стефаника, премія імені Івана Вагилевича, премія імені Ярослава Лукавецького та премія імені Іллі Рєпіна. 2001 рік – за вагомий особистий внесок у розвиток культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки удостоєний почесного звання «Заслужений діяч мистецтв України».

Твори Богдана Губаля зберігаються в музеях Івано-Франківська, Казані, Львова, Меджибожа, Хмельницького, Дрогобича, Рівного, Переяслав-Хмельницького, Полтави, Києва, Харкова, Вінніпеґа, Торонто та в приватних колекціях Німеччини, Австралії, Австрії, Великобританії, Ізраїля, Канади, Татарстану, Південної Кореї, Польщі, Росії, США, Хорватії, Чехії, Угорщини, Фінляндії, Франції.                                   Творче кредо: «Вічний рух і одна мить».  

На виставці експонується 61 твір в техніці пастель за період 2012-2021 рр. Виставка побудована з двох блоків: пейзаж (пленер) та асоціації і трансформації.

Мені приснився сон

Морозний день

Шелест осені

Зимовий день

Зв'язок

 

Ноктюрн

 

Відлига

 

 

 

 

 

 

 

 

Колекція

 Колекція - виставка творів живопису та графіки з приватних колекцій членів Івано-Франківського "Мистецького братства" 

Богдан Шляхтич (1938 р.н.). Калуш 

"Перед дощем", 1997 р.

З колекції Михайла Мурафи 

Богдан Шляхтич (1938 р.н.). Калуш 

"Поріг дідівської хати", 2014 р.

З колекції сім'ї Кузівих

 

Михайло Зорій (1908 -1995). Івано-Франківськ

"Українська мадонна".

З колекції Богдана Бринського

Валерій Дувірак (1951 р.н.). Івано-Франківськ

"Бойківська мадонна", 2015 р.

З колекції Ігоря Роп'яника

Віктор Жмак (1954 р.н.). Львів 

"Львів смурний", 2015 р.

З колекції Галини Петрової

Антон Ковач (1962 р.н.). Ужгород

"Карпатський етюд", 2016 р.

З колекції сім'ї Кузівих

Богдан Бринський (1954 р.н.). Івано-Франківськ 

"На Стрітення"

З колекції Тараса Майстришина

Іван Лобода (1926 - 2017). Івано-Франківськ

"Причал в Хості"

З колекції сім'ї Кузівих

Олександр Шеванюк (1918-1996). Івано-Франківськ 

"Зимовий день", 1992 р.

З колекції Анатолія Пастушенка

Володимир Гуменний (1952 - 2013). Івано-Франківськ

"Будеш бита пареним буком", 2004 р.

З колекції сім'ї Королів

 

сакральна скульптура із фондової збірки

Виставку творів сакральної скульптури із фондової збірки Музею мистецтв Прикарпаття відкрито у рамках відзначення Днів європейської спадщини. Експоновані п’ять скульптур в минулому були складовими створеного у 30 – 40-х роках XVIII століття   декоративного-пластичного ансамблю колегіального костелу Непорочного Зачаття Діви Марії, святих Андрія та Станіслава (1703 ), поруйнованого у 60-х роках минулого століття. Виставка покликана не лише ознайомити відвідувачів із творчим доробком відомих та безіменних майстрів сакральної пластики, що були причетними до розкішного  оздоблення храму, а й привернути увагу до потреб реставрації творів, що складають культурне надбання регіону. Відвідувачам буде запропоновано екскурсію, спрямовану, зокрема, на знайомство з історією колишнього храму, та інформацію про представлені  скульптури. Цією виставкою колектив ММП  має на меті привернути увагу громадськості до необхідності збереження культурної спадщини.

Невідомий майстер.

Святий Йосип з дитиною-Христом на руках  (з головного вівтаря). Близько 1700 р. 

Дерево, різьба, левкас, поліхромія, золочення 

Йоганн Ґаспар Колерт (8. 01. 1698 – після 1759).

Ангел (з вівтаря Матері Божої Ченстоховської). 30 – 40-ві рр. XVIII ст.

Дерево, різьба, левкас,  поліхромія, золочення.

Невідомий майстер.

Ангел (з вівтаря Розп’яття Христового). 30 – 40-ві рр. XVIII ст. 

Дерево,різьба, левкас, поліхромія, золочення.

Йоганн Ґаспар Колерт (8. 01. 1698 – після 1759).

Ангел-путто. Деталь оздоблення балдахіну вівтаря св. Вінсента. 30 – 40-ві рр. XVIII ст.

Дерево, різьба, левкас, поліхромія,  золочення.

Невідомий майстер.

Се Людина (з вівтаря св. Йосипа). 30 – 40-ві рр. XVIII ст. 

Дерево, різьба,  левкас  поліхромія, золочення.

«СВІТЛО ІСТИНИ» художниці Юлії Багринівської.

У Музеї  мистецтв Прикарпаття з 20 квітня 2021 р. вперше експонується виставка сучасних ікон молодої художниці з Калущини Юлії Багринівської.

На виставці під назвою «СВІТЛО ІСТИНИ» представлені чотирнадцять ікон, виконаних в техніці акрилового малярства, серед яких: «Зішестя Ісуса Христа в ад», «Розп’яття Господа Нашого Ісуса Христа», «Святий рівноапостольний князь Володимир», «Спас Вседержитель»  та ін.. Авторка по-сучасному переосмислює візантійський іконопис, це чітко проглядається в стилістиці виконаних ікон.

Основна ідея виставки – розповісти про любов Бога, яка для нас людей  часом є складною та незбагненною. Дати відповідь на запитання: «Хто є тим «СВІТЛОМ ІСТИНИ»?».

Художниця за допомогою символічної мови  кольору, світла, простору, композиції, відображає справжню символіку ікони, її богослов’я. Адже, ікона – це своєрідний портал, що дозволяє православному християнинові відмовитися від матеріального світу і звернутися думками до духовного, піднесеного, божественного. Молитва, яка зображена знизу на кожній з ікон дозволяє розкрити всі сенси, вкладені в неї, тому що тільки молитва має таку силу.

У часі пандемії, війни на Сході України та Великого Посту – іконопис є тим інструментом, який відкриє нам світло надії, віри, добра та любові.

Творити як світити…

Все, що бачать очі є тільки відблиском, тінню, від того, що неспроможна сприйняти зором людина. Світло…, символ Реальності і здатності проникатиСвітлоджерело зовнішнього і того, що всередині нас.

              В йога – сутрах записано і таке: «… розум не світиться самостійно, тому і може бути об’єктом сприйняття. Свідомістьвідмінна від розуму, форм, знань, ідей і образів і сприймати її важко. Вона не є те що розум. Світло розуму є лише слабим відображенням саме світла свідомості».

Хрестиянство, буддизм, мітраїзм, інші релігії, - наповнені фотизмом (вчення про світло). Є митці які у своїй творчості наділені  здатністю світіння, Юлія Багринівська одна з них.

               Художниця сакрального мистецтва, живописиця. Народжена на ІваноФранківщині, Калуський район. Здобула дві чудові освіти, спочатку закінчила Калуський коледж культури і мистецтв, потімЛьвівську Національну Академію Мистецтв (ЛНАМ).

Людина починається з дитинства. Віра в Бога прийшла до маленької дівчинки завдяки бабусі Галині і дідусеві Антону. З бабусею змалечку ходила до церкви. Юлія в дитячі літа була оповита любов’ю і увагою з боку рідних. Дівчина зростала з такими надбаннями як: скромність, правдомовність, не лукавість, повага до старших, любов до Бога.

               Із розповіді художниці (ч.1): «Одного погідного, ясного дня ми з братом лагодили мені мольберт. То був перший мольберт у моєму житті. В ті миттєвості на думці було одне: «Я художниця». Це мрія, яка живе в мені й досі.

Від тієї днини промчало, промайнуло близько 15 років… Зараз мене з Антоном розділяє велика відстань, він живе в США. Якось мені на очі потрапив  мольберт, ледь не ідеальний, і я ненароком промовила: «Мені б такий…». Пройшов місяць, отримала посилку з Америки. Я так хотіла його мати, і, ось він мій. В очах сльози, не тому, що мольберт направду такий красивий, зворушив вчинок брата. І як мені не бути художницею?! Як не йти за мрією?!».

           Пріоритетними для неї в малярстві  єсучасна ікона на міцному фундаменті канону і віри, а кредо її життя: «Бути собою». «Іконописанняце моє моління, моя розмова з Богом. Творчістьце мій інструмент самовираження та служіння людям. Допомагаю уздріти людям  світ краси, добра і любові. Тихо, засобами символів розповідаю про любов. Любов, яка для нас така складна і незбагненнаЛюбов Бога», - Юлія Багринівська (ч.2).

В студентські літа в Академії (ЛНАМ)   архіважливу роль у становленні дівчини як мисткині відіграв старший викладач - Роман Михайлович Кислийбув для неї другим батьком. Добрі спомини залишилися в пам’яті іконописиці і про професора, Народного художника України омана Якимовича Василика. «Цей викладач створював атмосферу добра», - каже Юлія.

              Вона з гідністю виконує своє покликання. Іконопис дарує гармонію єства, смиренність, і мисткиня бачить  - її праця потрібна і має перш за все - духовну  цінність. Художниця тримається думки, що цього хоче сам Господь. Сприяє створенню образів зосередження в молитві, та власне, іконописання саме по собі є молитвою.  Образи створює у Візантійському стилі, під кожним з них пише слова молитви.

В одному з інтерв’ю повідала: «Мене запитують, чому я використовую для санкіру підклад для лику червоний колірому, що червоний колір у сакральному мистецтві має велике значення. Колір любові, колір перемоги і страждань Ісуса Христа. І лик на червоному тлі набуває особливого сіяння…»

                 Перша персональна виставка ікон авторки поіменована «Моління» відбулася в Долинському краєзнавчому музеї «Бойківщина» Омеляна і Тетяни Антоновичів (2019-й рік). Художниця подарувала музею образ «Моління в Гетсиманському саду».

Ікона «Введення у храм Пресвятої Богородиці» (дипломна робота на здобуття ступеня бакалавра) знаходиться в церкві з такою ж назвою в селі Пійло (УГКЦ). Плащаниця, малювання і шитво, «Оплакування Ісуса Христа» (дипломна робота на здобуття ступеня магістра) – перебуває в церкві «Введення в храм Пресвятої Богородиці» в тому ж селі Калуського району (ПЦУ).

                   Пише молода художниця і пейзажі, натюрморти. Дуже любить танцювати, але танці вимагають приділення їм часу, а робити будь – що в півсили вона не звикла.

Юлія має різносторонні уподобання в живописі: залюблена у творчість Моне і Вінсента ван Гога, захоплюється роботами М. Приймаченко і графікою Я. Гніздовського, сецесією М. Сосенка і його учня Ю. Буцманюка. З когорти сучасних живописців виділяє – М. Гельман, Я. Мовчан, Д. Гордіцу, С. Владику.

              Мисткиня щиро ділиться своїми задумками і планами (ч.3): «Прагну бути успішною і відомою, затребуваною художницею, яка має місіюслужити Богу і людям. Бути люблячою мамою, коханою дружиною і мудрою жінкою, в домі котрої панує злагода. З матеріального, - хотілося б мати невеликий будиночок в горах, бо українські Карпатице місце сили і дужої енергії. І… потрібно багато працювати, задля реалізації мрій і замислів…».

 

Андрій Будкевич, історик мистецтва, брендолог.

 

Відлуння часу

 

                                           

Розп'яття. 2018. 

Музей мистецтв Прикарпаття презентує виставку художніх творів відомого українського художника Валерія Дувірака «Відлуння часу». 

Валерій Дувірак – митець необарокового мистецтва. У своїй творчості успадкував багато знань від великих майстрів епохи ренесансно-барокового періоду. У портретах виконаних В. Дувіраком відчувається «дух» зображеної особи, її емоції, характер і манера поведінки. Кожну особу митець «наділяє» пишністю, легкістю і величністю. Варто зауважити, що на творчість В. Дувірака також сильно вплинула естетична думка і мистецька позиція школи О. Новаківського, з якою художник познайомився ще замолоду під час навчання у Львові. Ізограф інколи відступає від реалістичної художньої лінії. Його портретні герої часто наділені лицарськими чеснотами: непохитність щодо справ добра, любові і справедливості, а також непідкореність злу, несправедливості і гріху.

 

Жертвоприношення Авраама. 2018.

 Ангел Й. Пінзеля. 2018.

Святий Никодим. 2018.

Єврейський наспів. 2018.

Гуцулія. 2018.

Світ новий. 2016.

Роксолана. 2020.

Маруся Чурай. 2021.

 

Виставка витинанок Дарії Альошкіної «Магія паперового мережива»

Виставка витинанок Дарії Альошкіної

«Магія паперового мережива»

 

Дарія Альошкіна – мисткиня-новаторка, яка не тільки відродила старовинне українське ремесло витинанки, але й перетворила його в сучасне мистецтво і презентувала всьому світу. Дарія першою почала створювати витинанки гігантських розмірів. Ці величезні ажурні панно стали точкою тяжіння безлічі виставок і арт-проєктів в різних країнах: Польща, Німеччина, Франція, Південна Корея, Канада, США, Бельгія, Австрія, Швейцарія, Данія. Всі орнаментиавторські до останнього штриха, всі витинанки робляться тільки вручну. Особливість техніки – симетрія: так само, як і в давні часи складали аркуш паперу і вирізували фігурки й узори, величезне полотно складається рівно навпіл, прорізається орнамент, і потім, як фантастична сніжинка, полотно розгортається і перетворюється на величезне паперове мереживо! Це – справжня магія.

За свою творчу біографію Дарія створила сотні квадратних метрів полотен. Жоден візерунок ніколи не повторюється, тому що створений на основі «живого» імпровізаційного малюнка-ескізуяк не повторюється візерунок сніжинки. Дарія першою почала експериментувати з сучасними матеріалами, що дозволило створювати з декоративних полотен справжні інсталяції, театральні декорації і прикрашати ними публічний простір.

Дарія зробила декілька десятків проєктів, що декорують простір, створюють в ньому атмосферу ілюзорності та привертають увагу публіки. «Фокус» витинанок – в мереживній ажурності, яка дійсно вражає і своїми масштабами, грою тіней в прорізах при різному освітленні, грою світла на білій поверхні панно. Енергію ручної роботи неможливо підробити. Крім того, Даріядійсно шалено талановита мисткиня. Вона створює мотиви, пов’язані з глибоким корінням традиційної естетики, але робить це дуже по-сучасному і віртуозно, з високомистецьким смаком. 

 

Вона створила витинанки для відомої французької декораторки Ізабель Даерон, яка багато років оформлює вітрини для бутіків Hermes в Японії і Франції (це був спеціальний проєкт для магазину ВСІ Свої. Дім та декор). Виконала декорування стенду українських дизайнерів на Паризькому Салоні Maison & Objeсt.  Дарія співпрацювала з ювелірними бутіками: створила панно для київського бутіка Cartier і ювелірного бренду Oberig. Отримала запрошення від Фонду Мікеланджело для участі в бієнале крафтового мистецтва у Венеції

 

   

 

Біографічна довідка

 

Дарія Альошкіна народилась 05.03.1982 року у м. Києві в родині скульпторів Олекси та Людмили Альошкіних. Дитинство минуло на Вінниччині. 

2001 – закінчила Вижницький коледж прикладного мистецтва ім. В. Ю. Шкрібляка (м. Вижниця, Чернівецька обл.). 

2007 – закінчила Львівську Національну Академію Мистецтв, магістр за спеціальністю «Монументально-декоративна скульптура»

Працює в галузі станкової та монументальної скульптури, витинанки, графіки. Режисер Театру Тіней «Див».

З 1996 року бере участь у виставках та симпозіумах. Учасниця більше тридцяти скульптурних симпозіумів України, Польщі, Литви. Скульптури прикрашають такі міста, як Київ, Львів, Чорноморськ, Жовква, Коломия, Свалява, Калуш, Ґданськ (Польща). 

З 2010 року представляє Україну на міжнародних подіях з монументальними витинанками: Польща, Німеччина, Франція, Південна Корея, Канада, США, Бельгія, Австрія, Швейцарія, Італія, Данія та ін. Витинанки двічі прикрашали український стенд на відомому книжковому форумі «Livre Paris» у Парижі. 

2018бренд Cartier прикрасив бутік її паперовими витинанками. 

2018участь з витинанками на Бієнале високого ремесла та дизайну Révélations Grand Palais, Paris. 

2018оформлення українського стенду витинанками на Maison et object, Paris Design Week. 

2019 – співпраця з французькою дизайнеркою Issabel Daëron в оздобленні вітрин. 

2019 – експозиція витинанок у штаб-квартирі ООН у Швейцарії.

2020 – запрошена на участь у бієнале крафтового мистецтва у Венецію Фондом Мікеланджело. 

 

Живе та працює у Львові, мама трьох дітей.

 

 

 

Дочірні категорії

Виставки

Іван Рибарчук

Народився березня 1972 р.,  в м. Київ, (Україна)

Сучасний український художник. Працює в різноманітних жанрах  стилях і техніках образотворчого мистецтва. Член художнього обєднання «Коло»

 

Освіта :

·       Київський університет будівництва та архітектури. (1992-1997рр.)

·       Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв (2007-2011рр.)

·       Навчався в приватних студіях, та у відомих українських художників.

 

Участь у виставках:

·       Всеукраїнські виставки у ЦБХ (Центральний будинок художника). м. Київ 2001-2014рр.

·       Виставка «Простір» (галерея Університет» 2006р.)

·       «Тиждень словянського мистецтва в Берліні» Германія Берлін.2008р.

·       «Дні словянської культури в Парижі.» Париж. Франція 2008р.

·       Виставка «Український живопис» (галерея «Лавра» 2009р.)

·       Виставка ( Галерея  Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника "НЕФ" «Відкрите небо») 2010р.

·       Виставка (галерея «Ра» « Прогулянки Києвом»)

·       Персональна і групова виставка в Лондоні Linden Gardens, Notting Hill, галерея  AUCB,  «Магія України» 2014 -2015р

 

Участь у пленерах:

Переяслав, Керч, Седнів, Канів, Гурзуф, Рига, Познань,Чернігів. (2000 – 2014рр.)

 

Роботи знаходяться в багатьох регіональних музеях та приватних колекціях України та за кордоном. 

 

Іван Рибарчук

 

Живопис

 

Живописна серія «Мальований Світ» є реалізацією вражень від мандрівок мальовничими куточками України. Здається, що можна безкінечно заглиблюватись у навколишній простір і кожного разу бачити нові подробиці…

Іван Рибарчук

«Школа роботи з натури, пройдена в молодості Іваном Рибарчуком, багато дала в подальшому його творчому розвитку. Його полотна вирізняються багатою фактурою, складними живописними рішеннями. Композиційна архітектоніка, побудова простору, пластика та колорит наділені такою виразністю, що вибраний художником об’єкт (ніби скромний і не маючий особливого значення) виростає в художній образ великої естетичної ваги. Композиція з пологих горизонтальних ліній перетинається з узагальненими масами дерев і трав (картина «Василеві батоги»), а тональні контрасти відповідають виваженому, помірному кольоровому рішенню, завдяки чому ландшафт проникнений ясністю і спокоєм»

Наталія Найда-Капуловська (Художник)


«Живая плоть красок, словно тесто в квашне, шевелится. 
Так и дышит энергетикой картина. 
Расплющенное озеро вытянулось крокодилом. 
А ещё оно в контурах схоже с Чёрным морем, и картина - будто карта Украины. 
В цветах угадываются оттенки флага. 
Линии мазков уверенные, сильные. 
Свежий ветер несет обрывки облаков. Холмы сползают. 
Земля, дарящая живому жизнь. 
Дышит и сама кажется живой. 
Она и есть герой картины. 
Словно матерь– история не завершила в этих краях бег времени. 
Созидательный экспрессионизм Рыбарчука захватывает. 
Аллюзии додают изящества. 
Обаяние художественного метода, перенесенного на родную почву. 
Неустойчиво всё и готово к движению. 
Щедро льёт краску на полотно художник.»

 

Леонід Сілаєв (мистецтвознавець)