Ірина Федорак,
Молодший науковий співробітник
Музею мистецтв Прикарпаття
Роман Юліанович Сельський народився 21 травня 1903 року в місті Сокаль (тепер Львівська область) у сім’ї судового урядника. Невдовзі його родина переїхала до Львова і саме зі Львовом тісно пов’язане подальше життя Сельського. Його батько хотів щоб син вчився на юриста, але мистецтво більше вабило творчу натуру. Малювати почав рано, вже в 1918 році, Роман Сельський поступив у Вільну Академію образотворчого мистецтва і відвідував її з перервами близько чотирьох років.
.JPG)
Український народ віддавна шанує церковні зображення. Київська Русь зуміла прийняти від Візантії та передати у майбутні покоління це безцінне вміння, яке завжди було під Божим проводом ― святу ікону Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, ікону Пресвятої Богородиці та ікони інших святих божих угодників. Без сумніву Візантійська імперія стала колискою ікономалярства, а сам візантійський стиль ― класикою в сакральному мистецтві. Про любов древніх українців до східно-візантійської літургії та обряду свідчать українські стародруки: «Повість врем’яних літ» та «Патерик Києво-Печерський».
Кожного разу, коли приходжу до храму Господнього,менезустрічає сам Христос. Він – Господар, Добрий Пастир, Вседержитель, Ласкавий Отець. Назв у Нього багато, але Він завжди незмінний ― «DeusCharitasEst» («Бог є Любов») (Ів. 4:16). В українських храмах доволі часто можна зустрітисимволіко-алегоричну ікону, яка носить назву «Христос ― Лоза Виноградна». Спаситель лагідноначе промовляє до мого серця: «Так любить правдива Любов!». Єдине чого мені потрібно, то це довіритися Йому ― милосердному приятелю, другові покірного серця… Подібні розважання виникають в умах і серцях тих християн, які моляться біля ікони «Христос ― Лоза Виноградна».
Що потребує сучасна людина ― побачити істинну красу, від тілесного споглядання перейти до Божественного осяяння. Мистецтво відкриває нам внутрішню вібрацію твору і чистоту помислів митця.