5.03. - 10.04.2025

Метою виставки творів Дениса-Лева Іванцева з фондової збірки Музею мистецтв Прикарпаття є активний заклик до знайомства з непересічною багатогранною працею живописця, графіка, монументаліста, теоретика мистецтва.

Денис-Лев Іванцев (1910 – 2003) – наш краянин, уродженець села Делева Тлумацького району, син греко-католицького священника, який, відчувши в собі з юних літ непереборний потяг до малювання, вступив 1930 року до Краківської Академії мистецтв на відділ малярства. У 1933 році у Кракові з ініціативи Дениса Іванцева та ідейної підтримки Богдана Лепкого, відомого українського громадського діяча, з метою розвитку та пропаганди новітнього українського мистецтва було створене мистецьке об’єднання «Зарево», керівником якого і було обрано Дениса Іванцева. Це було молодіжне крило Асоціації незалежних українських митців (АНУМ). 1937 року молодого мистця прийняли повноправним членом АНУМу. З 1934 року Денис Іванцев демонструє власні творчі здобутки на  мистецьких виставках у Кракові, Відні, Львові (1934; 1935; 1938; 1942), 1941 року митець долучився до організації «Першої виставки образотворчого мистецтва Станіславщини».

По завершенні навчання в Академії та Варшавському інституті практичних занять (1936 – 1937), відхиливши пропозиції трудовлаштування із сталим заробітком,  Денис Іванцев повертається додому, свідомо вирішивши стати вільним художником, а щоб якось забезпечити себе та родину матеріально, розмальовує церкви. Наближався час Другої світової війни, далі – прихід радянської влади. В умовах, що склалися, будучи прив’язаним до рідного села та через брак кваліфікованих учительських кадрів, мистець працював на педагогічній ниві у сільській школі, викладаючи низку предметів та постійно перебуваючи під загрозою будь-якої миті бути заарештованим. Багатьох земляків, що були його друзями по Краківській Академії, чекали репресії або нелегка доля емігрантів. Педагог-Денис Іванцев, попри все, не забував про творчість; у ній був різноманітний – з легкістю працював у багатьох жанрах живопису: пейзажі, натюрморті, портреті, тематичній картині.

Закінчивши працю на педагогічній ниві у 1970 році, Денис Іванцев перебирається до Івано-Франківська на постійне місце проживання. Тут він вже не перебував в ізоляції, міг спілкуватися із цікавими для нього людьми, передовсім з мистецького середовища, був частим гостем музею. Саме в цей час художник скоригував свою творчість на пошуки філософсько-узагальнених тем, більш ширшого бачення людського буття, присвятив себе розробці теоретичних положень стосовно абстрактного мистецтва.

1992 року Денис Іванцев був удостоєний премії «Міжнародна людина року», присудженої Консультативною радою Міжнародного Біографічного Центру Кембриджа (Велика Британія). Мистецька спадщина Дениса Іванцева зберігається у музейних збірках України, вітчизняних і закордонних приватних колекціях.

Виставка в ММП покликана продемонструвати відвідувачам окремі здобутки багатої як жанрово, так і тематично, творчості Дениса-Лева Іванцева. До огляду, зокрема, представлено роботи раннього періоду творчості: «Автопортрет» (1937), «Гротеска» (1939),  а також зрілого періоду: «Стихія» (1970), «Вічний революціонер» (1986), тематичний твір «Ми» (1975), створений за мотивами новел письменника Василя Стефаника, а також абстрактна композиція «Квадратура кола» (1979).