21.02. - 16.03.2025

Проєкт Eye Sea Gallery

Кураторки: Катя Сита та Ксенія Фокіна

Твори Тіберія Сільваші, незалежно від їх розміру та матеріалу, завжди є свідченням тяглості процесу живопису. Вони позбавлені образів чи будь-яких натяків і вимагають від глядача цілковитого зосередження на собі. Цей етап в осмисленні роботи доволі складний.

Являючи собою крайній випадок аналітичної абстракції, твори Тіберія Сільваші перетворюють мертву та інертну матерію на стан світла. Серія робіт «Випадковості», що створює цілісну філософію, виглядає як окремий період автора. Період, який рухався паралельно і самостійно.

Як живописець, Тіберій Сільваші працює з об’єктами, діяльність живописця не закінчується картиною, не обмежується в просторі. Роботи на папері, що зʼявляються із уваги Тіберія до відходів виробничого процесу, є живописом, що вийшов за межі його монохромів та інших робіт на полотнах. Тіберій вирощує живопис, нашаровуючи колір за кольором олійну фарбу, під монохромом залишаються інші кольори та текстури, що утворюють внутрішню структуру твору, стаючи невидимим, але відчутним для глядача.

Частина робіт виконана на сторінках преси, і тепер вони позбавлені інформації. Що може живопис у нових умовах існування у світі інформаційного простору? Не повідомляти, бути не більше ніж частиною світу фізичної присутності. У часи агресивної інформаційної реальності роботи Тіберія Сільваші являють собою її протилежність, а живописець залишається вірним собі, продовжуючи не робити виставки-висловлювання. Його роботи та нескінченні пошуки знаходяться на межі схожості з алхімічним процесом. І як результат – глядач повинен мати певний бекґраунд для можливості відчути досвід тонкої та освіченої людини, філософа, що стоїть за створенням цих робіт. Представлені роботи є не скільки імпульсом, скільки результатом довгого шляху митця та лаконічним виразом осягнутих за життя пластів знань та прийнятого досвіду, де все ж залишається місце для зовнішнього впливу, а також знаходить своє відображення і дозвіл допускати цей вплив та помічати завершеність жесту.

«Випадковості» можна назвати найвищою точкою свободи в мистецтві. Бо саме ця випадковість навіть не мала множини можливих варіантів. Знову Тіберій підводить нас до нового, яке настільки просте, що далі за цим вже наче нічого не стоїть, проте це – ілюзія. Ми спостерігаємо за філософією – те, що могло б бути, але могло і не бути, тобто воно не є необхідністю, але з’явилось.

«Монохроми» – це не колір. Це те, що за ним, і те, що робить його кольором.

У розмові з Єжи Онухом, Тіберій Сільваші погоджується з думкою Джексона Поллока про те, що глядач не має щось шукати, він має дивитися пасивно. Пасивно – це і нейтрально, і монохромно також. «Живопис перестає бути інструментом комунікації, а створює оптику «пильного погляду», у якій найважливішим елементом стає культура розрізнення…», – Тіберій Сільваші говорить у своєму есеї «Пастка для хмари».

Кураторки Катя Сита та Ксенія Фокіна, продовжуючи розкриття граней живописної практики Тіберія Сільваші через його серію робіт «Випадковості», вже встигли представити цей проєкт в Запоріжжі в «Modern City Hub» та у «Eye Sea Gallery» у Києві. В розширену експозицію, окрім робіт на папері, випадково створених в період з 2016 по 2021 роки, також входять «Монохроми», створені з 2013 року.

Проєкт реалізується в Музеї мистецтв Прикарпаття галереєю Eye Sea Gallery за підтримки «Ґрантів Теплого міста». Виставка триває з 20 лютого до 16 березня 2025 р.

Біографія художника

Тіберій Йосипович Сільваші

Видатний живописець та абстракціоніст, представник Нової Хвилі.

Народився 13 червня 1947 року у місті Мукачево, Закарпатська область. Брав уроки в ужгородського художника Золтана Степановича Баконі. У 1962–66 роках навчався у республіканській художній школі імені Т. Шевченка у Києві. З 1965 по 1972 роки навчався у Київському державному художньому інституті (нині НАОМА). На другому курсі його з п’яти студентів відібрала до себе на курс Тетяна Яблонська. Молодий митець деякий час заробляв діафільмами на студії хронікально-документальних фільмів.

В 1978 році опублікував маніфест хронореалізму, де значилося, що предметом дослідження мистецтва в живописі для нього є час. Митець захопився абстрактним мистецтвом, але в радянські часи не міг виставляти свої «формалістичні» твори – їх не брали на офіційні виставки, й митець перебував тимчасово в «андеграунді».

З 1978 року Тіберій Сільваші – член спілки художників України. З 1988–1992 рр. був членом управління спілки художників.

«…Є живописці, які живуть у потоці кольору й «прислуховуються» до нього. Так от, я – живописець, який не малює, а «вирощує» живопис». Це стало філософією, яка продовжується досі.

На організованих Тіберієм седнівських пленерах народилася група, яка надалі стала ядром «Живописного заповідника». Це творче обʼєднання, засноване у 1991 р. у Києві. Ядром групи стали митці Тіберій Сільваші (ідеолог об`єднання), Марко Гейко, Олександр Животков, Микола Кривенко, Анатолій Криволап. Основою для об’єднання став «неоформалізм».

Вже у 1992 році Тіберій Сільваші стає одним із засновників мистецької групи «Паркомуна» та «Живописний заповідник». Теоретичний аспект діяльності живописця збільшується і формується визначення «теоретик кольоропису».

У 1995 р. отримав нагороду «Художник року» та стипендію від муніципалітету Мюнхена.

Був куратором для проєктів «Ненаративність» (1996 р.) та «Бієнале нефігуративного живопису» (1998 р.) на міжнародному арт-фестивалі.

В 2012 р. став співзасновником групи Alliance 22, метою якої було вивчення і суспільний поступ нефігуративного мистецтва в Україні.

З 2022 року є лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Картини Сільваші зберігаються у музеях та приватних колекціях Європи та США. В 2024 році отримав премію «УП 100», увійшовши в список лідерів України в категорії «Культура».

Мав більше 50 персональних виставок в різних країнах світу.