1-21.07.2026
Валерій Дувірак – відомий український митець, член Національної спілки художників України, що вільно почувається у багатьох жанрах образотворення.
Народився В. Дувірак 1951 року у Коломиї. Першу мистецьку та фахову освіту здобув у Косівському технікумі народних художніх промислів, по завершенні якого впродовж 1974 – 1979 років навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, де його викладачами були: Д. Довбошинський, Д. Крвавич, В. Овсійчук, З. Флінта. По завершенні навчання В. Дувірак був скерований до Івано-Франківського художньо-виробничого комбінату. Тут окрім розробок та технічної реалізації інтер’єрних проєктів митець займався станковим живописом.
Творчі напрацювання В. Дувірака відомі і громаді Івано-Франківська, й далеко за межами міста, області, країни. Зацікавлення художника тематикою, пов’язаною з нашим краєм, його природою, історією, побутом мешканців, сакральними віруваннями і традиціями українців, їх героїчним минулим та сьогоденням, стали запорукою створення ним тематичних композицій, що вражають глибиною змісту, в яких віртуозно поєднані деталі стають наче вдало підібрані пазли, що творять оповідну канву будь-якого з його творів. В. Дувірак напрочуд працьовитий і вимогливий до себе та результатів своєї праці митець. Проте не лише широкий кругозір автора, його увага до деталей, а й досконале володіння різними техніками, дають у підсумку визначальне рішення – створення образу. Для повнішої реалізації задуму митець часто «одягає» свої живописні роботи у власноруч виготовлені дерев’яні обрамлення із застосуванням різьбленої компоненти.
Живопис В. Дувірака багатий на сміливі колірні та фактурні поєднання. Палітра його робіт здебільшого тяжіє до оптимістично-активних світлих, дзвінких барв, звучність яких підкреслює контраст, ритм площин, мазок, звивиста лінія. Автор має вироблений впродовж тривалої творчої праці власний малярський почерк. В роботах, створених в часі десятиріччя, що минає, митець часто застосовує живописний метод, де реалістичне світобачення активно насичується стилістикою модерну. Такий підхід свідчить, до деякої міри, про автора як про «вихідця» із середовища львівської школи малярства, де зазнав впливу відомих педагогів, до яких завжди висловлював своє особливе пошанування. Пропустивши через себе здобутки школи, вільно почуваючись у різних техніках, В. Дувірак сміливо торує свою мистецьку стежину; його почерк – виразний, впізнаваний.
А ще В. Дувірак – щедрий меценат. У фондовій збірці зберігається низка виконаних простим олівцем його графічних творів, які засвідчують досконале володіння технікою академічного рисунку. Це також деталізовані, виконані олівцем, акрилом начерки скульптурних артефактів, фрагменти інтер’єрів культових споруд, які, пройшовши нелегкі випробування часом, стали нашим історико-культурним надбанням. Захоплення сакральною бароковою пластикою Й. Г. Пінзеля, майстерня якого декорувала інтер’єри та фасади храмів Галичини, обумовило появу дерев'яних пластів із композиціями, в яких втілилися власні візії художника, сплавляючи воєдино історію, мистецтво, екзальтовану емоцію, які також стали надбанням ММП.
На виставці експоновано вирішені у різних техніках тематичні композиції, портрети близьких, знайомих, відомих у мистецькому колі особистостей, представників духовенства, героїв російсько-української війни. Пропонуються для перегляду також ескіз декоративного оформлення кафе «Молочне», виконане у ранній період творчості олійне полотно «Молоді» (Сім’я Варцаб’юків) 1982 р., що зберігається у фондах ММП, та «Портрет Г. Філіпової» 2021 р. з ІФКМ. Порівняльний аналіз відмінних у часі мистецьких здобутків – ще одна можливість розглянути творчість Валерія Дувірака у її ретроспективній складовій.
