15.07. - 20.08.2026

До Дня Української Державності Музей мистецтв Прикарпаття представляє виставку творів Стаса Жалобнюка – відомого українського митця, патріота України, військовослужбовця ЗСУ та щирого друга музею. Сьогодні його творчість цілковито присвячена осмисленню війни, яку росія веде проти України й яка є черговим етапом багатовікового російського імперського насильства.

Митець уже не вперше представляє свої роботи в стінах нашого музею. Цього разу експозиція об’єднує 17 творів із кількох серій, подарованих Стасом Жалобнюком Музею мистецтв Прикарпаття. Передаючи їх до музейної колекції, художник прагнув, щоб вони збереглися як свідчення нашої епохи – для сучасників і майбутніх поколінь.

Для Стаса Жалобнюка важливо, щоб сучасна російсько-українська війна була зафіксована і правдиво відображена в мистецьких творах. Він акцентує на тому, що це не тільки війна за території чи ресурси – це насамперед війна екзистенційна, війна за цінності, історію, наративи. Свої роздуми про війну митець відображає в своїх творах через різні асоціації. Мовою символів він говорить про страждання, втрати, збереження пам'яті та української ідентичності, наголошуючи, що війна почалася не у 2022 і не у 2014 році, а набагато раніше, і була спрямована на знищення української нації.

Історія війни, яку розповідає Стас Жалобнюк, нерозривно пов’язана з його рідним містом Одесою та Чорним морем. Митець постійно наголошує, що Одеса, найбільший український порт на Чорному морі – це насправді Кочубіїв, заснований в XIV столітті, в той час, коли російської імперії ще не існувало. Він прагне зруйнувати ті постколоніальні наративи, яких ще так багато у фізичному та ментальному просторі Одеси (та й багатьох інших українських міст), що стало фронтиром російсько-української війни.

У серії «Випромінювання», зображаючи снайперські приціли, Стас Жалобнюк акцентує на тому, що будь-хто живий в Україні знаходиться під прицілом і є потенційною ціллю росіян, знаходячись в постійній небезпеці. В Україні більше немає безпечного місця, мирні морські пейзажі залишилися в довоєнному минулому, а повітряні тривоги й втрати стали щоденною реальністю. Але водночас і ворог перебуває під постійною загрозою, знаходячись в зоні ураження, під прицілом.

У серії «Увага! Повітряна тривога» Стас Жалобнюк веде мову про сучасний етноцид українців, розповідаючи свою історію в умовах повітряних тривог і відбоїв, що чергуються, та періодичних прильотів. Ця історія перегукується з історіями всіх українців, які живуть в умовах війни.

Серія «Е95» розповідає про сучасну війну через призму траси, що починається на півночі Туреччини, проходить Чорним морем, далі територією України до росії. Якщо в перших творах на цю тему Стас Жалобнюк зображає автомобілі, які рухаються по трасі, виражаючи надію на відновлення комунікації, то в останніх вже немає ані руху, ані надії.

Серію «Україна» об’єднує символічний образ хліба, що є ключовим в кожній композиції. Хліб – це і символ Чорного моря, Кочубіїва-Одеси, через які тоннами проходить українське зерно. Це і символ родючості й багатства української землі й водночас символ навмисно організованого радянською владою голодомору, коли українці, незважаючи на цю родючість, помирали від голоду. Та насамперед це символ України й українського простору.

У серії «Чорне море» Стас Жалобнюк зосереджується на розмові про море, однак змальовує його не буквально, а насамперед як символічний простір. На його полотнах ми не побачимо море таким, яким звикли його бачити, однак безперечно зможемо відчути його присутність. Він розповідає про море як про простір, який ще недавно був гостинним, мирним, уособлював добробут і зв'язок України зі світом. Однак війна спричинила кардинальну трансформацію і зараз, наголошує митець, цей простір є загрозливим і небезпечним, над ним літають російські ракети й дрони, а знайомі й рідні морські пейзажі опинилися під прицілом. Та водночас це і простір, який є символом української незламності, який Україні вдалося відстояти, вигравши битву за Чорне море, але який досі намагаються відібрати. І нам потрібно звикнути до того, що море ще довго буде простором загрози, а не відпочинку, і ще довго потребуватиме оборони.

У серії «Розп’яте бароко України» Стас Жалобнюк акцентує на знищенні української історико-культурної спадщини та втраті національної ідентичності. Понівечені барокові скульптури: ангели-путті, розп’яття та їхні частини є свідченням тих культурних втрат, яких зазнає Україна століттями. І в наш час, як і впродовж останніх ста років, російські окупанти методично і цілеспрямовано знищують українську культуру, руйнуючи й грабуючи пам'ятки та музеї, вбиваючи тих, хто є носіями цієї культури. І ще гостріше постає проблема втрати національної ідентичності, бо до цих руйнувань і далі продовжують долучатися ті, хто називає себе українцями.

Серія «Новий мілітарний пейзаж» є спробою митця зафіксувати, як війна щоденно й безкомпромісно змінює український ландшафт. Безпілотники в небі та військова техніка на горизонті вже стали такими ж звичними елементами пейзажу, як хмари чи дерева. Вони вже є невіддільною частиною нашої реальності – новою нормою, що визначає спосіб, у який ми сприймаємо навколишній світ. Водночас роботи Стаса Жалобнюка не дають звикнути до цієї «нормальності», передаючи всюдисущий стан тривоги, що став невід’ємним тлом нашого повсякдення.

Тетяна Маник