13-30.01.2026

Цьогоріч виповнюється 130 років з дня народження митця, уродженця нашого краю Василя Касіяна (1896 – 1976). П’ять десятиліть, сповнених протиріч, викликів та випробувань, які припали саме на середину 20-го століття, стали часом його плідної праці на ниві мистецтва.

Майбутній талановитий графік з’явився на світ у селі Микулинці поблизу містечка Снятин 1 січня 1896 року. По завершенні гімназії у Коломиї, служби в австро-угорському війську та італійського полону, йому пощастило вступити 1920 року до Празької академії образотворчих мистецтв. Після навчання у талановитих викладачів, зокрема Макса Швабінського, та завершення 1926 року студій, В. Касіян розпочав успішну кар’єру графіка. Далі життя дарувало тридцятилітньому митцеві стрімке кар’єрне зростання. З 1927 року В. Касіян обіймав посаду професора Київського художнього інституту, потім брав участь у створенні поліграфічного інституту у Харкові, з 1944-го – знову повертається до Києва. Адміністративна та викладацька діяльність не стали перешкодою для творчої праці. Упродовж  життя художник створив близько десяти тисяч робіт: гравюр, офортів, ілюстрацій до творів класиків української літератури. За створення портретів, плакатів та ілюстрування п’яти видань «Кобзаря» митцеві першому серед художників за створену ним «шевченкіану» присуджено Державну премію України імені Т. Г. Шевченка. За часи викладацької діяльності ним було підготовлено велику плеяду відомих українських художників-графіків. Свого часу доробок художника був потужно представлений у зібранні ММП. Філія музею у м. Снятин, що на початку 2000-х організувалась у самостійну установу, стала у результаті власником значної кількості творів В. Касіяна, що первинно зберігались в ММП. З метою пошанівку нашого талановитого краянина для перегляду в експозиції представлено кілька творів митця.

Експонований твір «Покутянка», виконаний ще за часів студентства, подає погрудне зображення молодої жінки у національному строї, де автор зумів скупими засобами графічного мистецтва вдало і виразно моделювати фігуру, доповнивши її складовими багатого покутського вбрання. Дереворит, з його чіткою лінією, стилізацією та тяжінням до декоративного виразу вдало акцентує на стилістичних характеристиках узагальненого жіночого образу покутянок початку XX століття. У техніці лінориту, якій у своїй праці приділяв чималу увагу В. Касіян, вирішено експоновану низку творів, зокрема: «Дорога», «Т. Г. Шевченко з казахським хлопчиком», «Г. Сковорода», «О. С. Сошенко». «Автопортрет» та «Портрет гуцула» засвідчують також вправне володіння автором технікою академічного рисунку.