24.12.2024 - 10.03.2025

Серед великої кількості майстрів гончарної справи Гуцульщини та Покуття у 70 – 80-х роках з'явилось нове ім’я – Марія Ковальчук (1934 – 1992). Її творчість з огляду на доволі незвичний підхід у роботі, суттєво вирізняється від традиційного мистецтва кераміки.

Вперше її творчі напрацювання були помічені фахівцями Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського, бо мешкала ця скромна жінка зовсім близько – у селі Великий Ключів Коломийського району.  Музею мистецтв Прикарпаття пощастило стати власником 22-х тематичних композицій, створених на початку 80-х років минулого століття. Важко стверджувати, що саме надихнуло М. Ковальчук до цього виду творчості. Очевидно, з дитячих років вона була добре знайомою з традиційними для регіону фігурками тварин, птахів, які виготовлялись із глини та реалізовувались разом із іншою керамічною продукцією на ярмарках. Шлях пошуку технології ліплення був тривалим, адже матеріал у своїй праці мисткиня застосовувала нетрадиційний. Створити  індивідуальний метод змусили її не власні причуди; використовувати традиційну глину, що потребувала випалу було надто дорого, тож жінка вдалась до експериментів, вишукуючи різні способи для міцності своїх виробів.   Методом спроб і помилок М. Ковальчук таки вдалось відшукати оптимальний склад домішок, які додавала до білої глини, щоб надати матеріалу міцності і, водночас, еластичності для ліплення, а саме: борошно, перепарену окропом суміш з газет, казеїновий клей. Оскільки композиція подекуди налічувала понад десять фігур, вкрай важливим етапом було виготовлення каркасу. Він складався із дерев’яних прутиків, що скріплювались між собою дротом та цвяхами. Творчість розпочиналась з обліплення сумішшю каркасу; поступово з'являлась  цікава історія, яку мисткиня задумала донести до глядача, проходив процес деталізації. Завершального вигляду виріб набував після просушування, грунтування, розмальовування гуашевими фарбами та покриття лаком.

У збірці ММП наявні окремі композиції з тем і циклів, наприклад: новорічно-різдвяні свята, весілля, сільські будні. Оскільки від народження М. Ковальчук була невід'ємною складовою сільської громади, була добре обізнаною з її побутом та обрядами. Водночас авторські композиції не є простою фіксацією навколишньої дійсності, що межує з натуралізмом. У роботах знаходимо створені нею глибокі узагальнені образи, де фігуративна пластика попри велику кількість деталей виглядає цілісно. Серед домінуючих стриманих, подекуди землистих, відтінків погляд спиняється на яскравих акцентах. Очевидно саме ці деталі хотіла виокремити авторка і привернути до них увагу глядача.

У своїй свідомості М. Ковальчук створила прекрасний, ідеальний світ, побудований на глибоких почуттях любові, довіри, кохання, тому так шанувала традиції, уміла спостерігати, аналізувати, відчувати, співпереживати. Вона була тонким психологом, тому й твори її багаті на емоцію, тому викликають у глядача симпатію, зацікавлення і щиру усмішку.