Микола Жулінський і виставка «Вузли»: мистецтво, яке змушує подивитися на себе

У житті кожної людини є речі, до яких вона повертається знову і знову. Невирішені питання, пережиті події, внутрішні суперечності, спогади, що не втрачають гостроти навіть через багато років. З часом усе це переплітається, утворюючи складну картину особистого досвіду. Саме такий образ став основою виставки Миколи Жулінського «Вузли», представленої в Музеї мистецтв Прикарпаття в Івано-Франківську з 28 січня до 1 березня 2026 року.

Для художника ця назва має значно ширше значення, ніж просто метафора людських переживань. Вузли виникають у житті окремої людини, але згодом можуть ставати частиною історії родини, суспільства і цілої країни. Деякі з них вдається розплутати, інші лише ускладнюються, обростають новими обставинами й передаються наступним поколінням. У цьому контексті виставка виходить за межі звичайного показу живописних робіт. Вона пропонує простежити, як змінювалося світосприйняття автора і як ці зміни відображалися в його мистецтві.

Чотири етапи одного творчого шляху

Експозиція побудована навколо чотирьох тематичних вузлів. Кожен із них відповідає певному періоду творчості Миколи Жулінського, але водночас порушує питання, які не втрачають актуальності незалежно від часу.

Перший вузол має назву «Двері». Він повертає глядача до кінця 1980-х і початку 1990-х років, коли художник лише формував власну мистецьку мову. Це період пошуку, спроб осмислити навколишню дійсність і знайти відповіді на питання, для яких звичних академічних знань виявилося недостатньо.

Жулінський згадує, що навчання в радянських мистецьких закладах не давало йому необхідного інструментарію для розуміння складних духовних процесів. Атеїстичні та ідеологізовані уявлення, які становили частину тодішньої освітньої системи, поступово вступали в суперечність із власними спостереженнями художника. Після кількох років активної творчої роботи це протиріччя переросло у внутрішню кризу.

Саме тому «Двері» можна сприймати як початкову точку великої особистої подорожі. Йдеться не лише про зміну стилю чи техніки, а про потребу переглянути власні переконання і зрозуміти, на чому має ґрунтуватися подальша творчість.

Другий вузол, «Подорож до себе разом з Шрі Ауробіндо», безпосередньо пов’язаний із пошуком відповідей на питання про людську природу. Хто я? У чому полягає сенс життя? Чому люди поводяться саме так, а не інакше? Що визначає наші рішення і як людина може змінюватися?

Важливим орієнтиром для художника стали ідеї Шрі Ауробіндо, індійського філософа, поета, йога та духовного вчителя. Його концепція еволюції свідомості дала Жулінському новий напрям для роздумів і стала підґрунтям для окремого циклу робіт.

Серія «Подорож до себе разом з Шрі Ауробіндо» налічує 52 твори. У 2005 році її представили на персональній виставці в Будинку художника в Києві. Для автора це був важливий етап, адже філософські пошуки отримали конкретне втілення в живописі. Художник звернувся до теми людини, її внутрішньої будови, свідомості та призначення.

У цих роботах особливе значення має не буквальне відтворення подій чи побутових ситуацій, а створення образів, через які можна передати складні процеси людського існування. Глядачеві не обов’язково знати всі філософські передумови циклу, щоб відчути його головний напрям. Достатньо зупинитися перед роботою і спробувати зрозуміти, які асоціації вона викликає.

«Тіні»: коли особисте стає частиною спільного

Третій вузол виставки має назву «Тіні». На цьому етапі творчість Миколи Жулінського помітно змінюється. Роздуми про природу людини поступово приводять його до ширшого бачення світу, у якому окремі події не існують самі по собі. Вони пов’язані між собою причинами та наслідками, а людина не може повністю відокремити власне життя від того, що відбувається навколо.

Художник відмовляється від побутових композицій. Побудова творів стає простішою, проте їхній зміст набуває більш виразного асоціативного характеру. Замість докладного зображення конкретних ситуацій на перший план виходять образи, які спонукають до самостійного осмислення.

Назва циклу теж промовиста. Тінь може бути слідом минулого, передчуттям небезпеки або нагадуванням про те, що не завжди помітне з першого погляду. У творчості Жулінського вона пов’язана з відчуттям крихкості людського життя та відповідальністю за його збереження.

Цей цикл формувався на тлі дедалі гострішого усвідомлення того, наскільки тісно пов’язані особисті рішення людини з долею інших. Відчуття причетності до подій у світі стало одним із поштовхів до його створення.

Робота над «Тінями» була перервана у 2022 році після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Події, які до того могли сприйматися через художні образи, стали безпосередньою реальністю. Війна змінила не тільки повсякденне життя українців, а й саму оптику, через яку художник дивиться на світ.

«Сьомий день»: роздуми після руйнування

Четвертий вузол отримав назву «Сьомий день». Він продовжує теми, закладені в попередньому циклі, але тепер ідеться про реальність, у якій загрози вже не залишаються десь на межі видимого. Руйнування, насильство і людські втрати перестали бути лише передчуттям. Вони стали частиною щоденного досвіду.

За задумом автора, цей вузол ще продовжує затягуватися. Його остаточне розплутування залишається невідомим. Така незавершеність важлива для розуміння всієї виставки: художник не пропонує готової відповіді на питання про майбутнє людства і не намагається звести складні події до однозначного висновку.

Водночас у його позиції є принципова річ. Попри драматизм сучасності, Жулінський зберігає віру в людину та її духовне призначення. Саме це він прагне передати в останніх роботах.

Тому «Сьомий день» не варто сприймати лише як розповідь про війну. Це також розмова про відповідальність, моральний вибір і здатність людини не втратити себе в обставинах, які намагаються позбавити її опори. Художник звертається до теми людської гідності в момент, коли вона проходить особливо важке випробування.

Від художньої освіти до власної мистецької мови

Микола Васильович Жулінський народився 7 квітня 1953 року в селі Черна на Хмельниччині. Професійну художню освіту здобував в Одесі та Харкові. У 1978 році закінчив Одеське державне художнє училище імені М. Б. Грекова, а з 1980 до 1985 року навчався в Харківському художньо-промисловому інституті.

Після завершення навчання працював художником-монументалістом Сумського художньо-виробничого комбінату. У 1994 році очолив це підприємство і залишався його директором до 2004 року. Паралельно розвивав власну творчу практику, брав участь у виставках і формував авторський підхід до живопису.

У 1989 році Жулінський став членом Спілки художників СРСР, а з 1991 року є членом Національної спілки художників України. У 2012 році йому присвоїли почесне звання Заслуженого діяча мистецтв України.

Педагогічна діяльність також стала важливою частиною його професійного життя. З 2004 року художник викладав у Сумському гуманітарному інституті, а з 2012-го працює викладачем Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка.

За час творчої діяльності митець провів 16 персональних виставок і взяв участь більш ніж у ста всеукраїнських, міжнародних та зарубіжних мистецьких проєктах. Його роботи зберігаються в музейних установах України та Польщі, а також у приватних колекціях. Серед них Міністерство культури і туризму України, Херсонський художній музей імені О. О. Шовкуненка, Сумський обласний художній музей імені Никанора Онацького, Конотопський краєзнавчий музей і міський музей у Глівіце.

Чому «Вузли» варто розглядати як єдину історію

Чотири частини виставки мають різні назви й художні завдання, але між ними є внутрішній зв’язок. Перша розповідає про кризу попередніх уявлень, друга зосереджується на пошуку себе, третя розширює погляд до навколишнього світу, а четверта звертається до випробувань, перед якими опинилося людство.

Це не просто послідовність робіт, створених у різні роки. Перед глядачем постає історія зміни самого художника, його поглядів і способів говорити про дійсність. У цьому сенсі назва «Вузли» об’єднує не лише окремі твори, а й різні періоди життя автора.

Важливо й те, що Микола Жулінський не розглядає живопис як самоціль. Для нього художній твір має бути способом пізнання, можливістю поставити запитання, на які не завжди можна відповісти словами. Звідси й підзаголовок виставки: «Живопис не заради живопису».

Такий підхід змінює роль глядача. Він не просто оглядає картини, переходячи від однієї до іншої, а стає учасником своєрідного діалогу. Образи можуть викликати різні асоціації, нагадувати про особистий досвід або змушувати по-новому подивитися на події, які здавалися давно зрозумілими.

Виставка «Вузли» в Музеї мистецтв Прикарпаття стала нагодою познайомитися з творчістю художника, чий шлях не обмежується пошуком нових живописних прийомів. У центрі його уваги залишається людина: її свідомість, сумніви, відповідальність і здатність зберігати внутрішню опору.

Можливо, саме тому ця експозиція не пропонує простого фіналу. Адже вузли, про які говорить автор, не зникають після завершення виставки. Кожен глядач повертається до власного життя зі своїми питаннями, спогадами та висновками. І те, чи вдасться розплутати бодай частину цих вузлів, залежить уже не від художника, а від самої людини.